IZIN

Фото: Клеменс Пул

Катя Берлова долучилася до ЗАХОПЛЕННЯ вже маючи ідею проекту Глухота.  «Все відбулося так вчасно — говорить Катя, —  народження ідеї та момент реалізації були не розділені в часі». Для художниці це важливо, адже її творчість можна назвати імпульсивною та спонтанною. Досліджуючи чуттєве, художниця транспонує його в соціальне.

Оприлюднення особистісного — немовби перший крок до усвідомлення того, що особисте — це політичне. В одній зі своїх ранніх робіт Катя зробила експозицію із сторінок  своїх  щоденників, таким чином змінивши власне уявлення «приватне-публічне». І тепер вона постійно працює на межі, виявляючи моменти зрушення внутрішніх кордонів та фіксуючи перехідні етапи.

Глухота — це друга робота Каті в публічному просторі. Перша — Преграда (Перепона) полягала в тому, що художниця створила умовний кордон в людному місці біля станції метро і спостерігала, як люди обходять його незручними способами, без об’єктивних причин, керуючись лише наявністю червоної смуги на поверхні.

В роботах Берлової конфліктні ситуації слугують каталізатором виявлення особистих кордонів, виштовхуючи їх на поверхню. Зараз художниця відтворила  ідилістичний простір домашнього затишку — несподіваного поміж магазинів у центрі міста. До нього додала навмисне підсилений, немовби сконцентрований сучасний медійний образ — катастрофи, війни, масові заворушення. Спостерігаючи за перехожими, котрі зупиняються біля  інсталяції, заходять всередину, дивляться, — авторка помічає внутрішні кордони, актуалізовані ідеєю твору.

 

Емпатія чи байдужість до актуальних подій,  що виражаються сьогодні у включеності чи відстороненості, прирівнюються до світоглядної позиції. У розмові Катерина Берлова посилається на свій досвід неприсутності у центрі ключових подій цієї зими: «Якби я була в Україні в цей час, то була б на Майдані». Нам і справді досить дивно чути про те, що хтось там не був. Ми завжди намагаємось з’ясувати причину відсутності.

Художниця говорить що в сьогоднішній ситуації людина відчуває певний внутрішній дискомфорт не долучаючись до подій на Сході. Якщо я не можу бути на фронті, то допомагатиму армії матеріально.  Якщо не дозволяють переконання допомагати армії – стану волонтером в госпіталі. Не маю змоги працювати в госпіталі – допомагатиму біженцям… Ситуація не передбачає можливості уникнення.  Актуальність заповнює собою увесь простір: як публічний, так і приватний, витісняючи буденне. Так в Глухоті медійний образ витісняє ідилію домашнього комфорту та спокою. І тільки хвороба — глухота — може дозволити сьогодні не бути причетним, жити своїм життям. А, як відомо, правильний діагноз — запорука успішного лікування хвороби, діагностуючи котру, Катерина Берлова ініціює одужання. Спочатку одужання особисте, а згодом — суспільне.