Довгий час із Маріуполя хотіли зробити периферію. У суспільстві створювався образ успішного життя тільки тоді, коли воно за межами Маріуполя. Успішність вимірювалась тим, як швидко людина могла «звалити» з цього міста. Якщо ти успішний, то ти не будеш вчитися у місцевих вишах і не працюватимеш на заводах. Робити тут немає чого. Про це розповідають дітям .

Ще одна художня робота у окупованому Донецьку була знищена. Йдеться про гіганську інсталяцію Перетворись!  бельгійського художника камерунського походження Паскаля Мартіна Таю. Про це повідомили співробітники Фонду ІЗОЛЯЦІЯ на своєму сайті, зазначивши що трубу було підірвано. Перетворись! – одна з найбільш масштабних робіт на території ІЗОЛЯЦІЇ у Донецьку, що була встановлена на заводський димохідної трубі. Висота цієї роботи дорівнювала .

Чем больше убийств – тем хочется сохранить больше жизни и высадить на могилах погибших вечные неувядающие цветы. Не роз, а полевых трав. Чем больше вокруг смерти, тем больше хочется жизни. И ничего лишнего.

Важка праця стала головним критерієм «гендерної рівності» того часу: «зробив діло – молодець, мужик, герой!» Тож «мужиками» були усі, включно із жінками.

Может ли быть подвластна красота только философам и поэтам, ищущим истину в вине, способна ли красота поглотить сердце металлурга или заводского рабочего? Будут ли их понятия красоты тождественны? В массовом сознании этот вопрос может вызвать однозначную (ложную) реакцию: конечно, философ понимает истинную красоту, а металлург и рабочий из-за тяжелого труда не сможет постигнуть великие просторы экзистенциализма.

Ця стаття про лінію фронту. Про сучасну — ту, що зовсім близько до нас. Це історія Донбасу, що існує у медіа, що відзнята на цифрову камеру чи стару плівку. Про те, що сьогодні бачимо ми.

Фильм-открытие нынешнего фестиваля документального кино Docudays UA-2015 — лента, которая «исследует сепаратистское движение на востоке страны в самом его зародыше, единственное кинематографическое свидетельство «с той стороны» — так описано в аннотации к данному фильму. Но фильм, который должен был «рубить всю правду-матку», вообще ничего не рубит, ни правду, ни матку. Разве что — революционный пупок.

Найбільш гострі дискусії в медіа велися під час окупації Слов’янська. Навколо міста на основі псевдоживих репортажів і експертних думок вибудовувалися міфи. Таким було і «звільнення» міста.

Кожного разу, коли зустрічаєш людину з Донбасу, є ризик, що розмова перетвориться на безкінечний пошук причин, які призвели до сьогоднішнього воєнного стану. Крім того, це ще й спроба рефлексії і терапії, пошук власної ідентичності та відповідей на «одвічні питання», які загострились під час війни. Такою виявилася й зустріч з макіївським письменником Олексієм Чупою.