Як стало відомо з пресс-служби Київської міської державної адміністрації у відповідь на запит УНН було опубліковано перелік з 34 об’єктів з комуністичною символікою, що підлягають демонтажу, або просто знищенню. Даємо пояснення членам високопоставленої комісії, що уклали список на знищення цих творів. У 1975 р. Київською міською держадміністрацією було видано завдання: на 6 торцях будинків по .
В 1988 году на одной из московских кухонь состоялся разговор между двумя украинскими фотохудожниками — харьковским Борисом Михайловым (БМ), днепропетровским Александром Фельдманом (АФ) и журналистом из Москвы В.Прудниковым (ВП). Впервые текст этого разговора был опубликован в газете Ретикуляция. IZIN получил копию разговора и возможность публикации данного текста. Орфография и грамматика в данной статье сохранены согласно первоначальной публикации. .
Невероятно, но все это время здесь была жизнь. Безусловно, свой протест против гнетущей действительности можно выразить через собственную смерть, и в некотором смысле мы это делаем, но есть другой выбор — протест путем сохранения собственной жизни.
Коли відповідальна людина публічно заявляє на повному серйозі, що на станції метро Палац Україна треба зірки замінити на тризуби, а червоноармійця на вояка ОУН, то мені стає ніяково.
Просимо Вас звернути увагу на те, що монуметальні декоративні мозаїки є надзвичайно важливою верствою української культури, що містить зразки радянського модернізму — унікальні пам’ятки світового мистецтва.
Одним з must-visit сучасного Києва протягом останнього року став початок бульвару Шевченка, ознаменований відсутністю памя’тника Леніну — тут почався загальноукраїнський ленінопад, а дискусія про те, що робити з радянськими монументами знову стала актуальною. З іншої сторони бульвару, на розі з вулицею С.Петлюри (колишня Комінтерну) стоїть один з найбільш вдалих монументів столиці — пам’ятник Миколі Щорсу.
Во времена смены идеологических парадигм, а это именно то, что сейчас переживает Украина, возникает извечный вопрос выбора ценностных приоритетов и формирования отношения к наследию. В частности, к советскому наследию и в особенности монументальному искусству этого периода, более других маркированного идеологическим пафосом, что ставит вопросы о трактовании этого наследия сегодня.
28 листопада 1970 Олексій Зарецький називає головним днем свого життя. Вдосвіта його мати — художниця Алла Горська — вийшла з дому на вуліці Рєпіна (нині — Терещенківська) і не повернулася.
После участия в проекте GeoAir, посвящённом советской архитектуре модернизма и мозаиках советского периода в Тбилиси (организован исследовательницами Нано Зазанашвили, Нини Палавандишвили и Софией Лапиашвили), архитектор и современный художник Александр Бурлака (группы Мельничук-Бурлака и ХУДРАДА) рассказывает о Тбилиси и его архитектуре.
Сегодня их всё ещё можно увидеть: осколки прошлого века, призраки былой эпохи, заклеенные объявлениями, завешенные рекламой и уличными вывесками, выгоревшие и облупившиеся кусочки разноцветных изображений – монументальные мозаики на торцах киевских домов.