У літаках майже завжди лежать рекламно-туристичні журнали, які випускають авіакомпанії. Їх читання — пуста трата часу, тому я намагаюсь цього не робити. Але минулого року я все ж таки зазирнув у журнал однієї української авіакомпанії і натрапив на статтю про Донецьк. На перший погляд, вона нічим не відрізнялася від стандартного рекламного матеріалу: наприклад, від статті про Баку на сусідніх сторінках. Але якщо матеріалами про Баку чи, скажімо, Стамбул компанія намагається привабити потенційних пасажирів-туристів, то Донецьк в цьому контексті виглядав більш ніж дивно. У серпні 2014, коли мені трапився цей журнал, пасажирські літаки туди вже не літали.
Матеріал ряснів фотографіями стадіону Донбас-Арена, зеленого центру міста та радісної молоді. Текст закінчувався висловом: «Треба визнати, що Донецьк – одне з найцікавіших міст України, що має не надто давню, але яскраву історію. Час пересвідчитися в цьому!» Після цього я перегорнув журнал, щоб упевнитися, чи не старий це номер часів ЄВРО-2012. Але ні, номер був свіжий. Спробувати пересвідчитися на практиці, чи справді Донецьк такий прекрасний, було вже досить ризиковано. Протягом літа в Донецькій та Луганській областях тривали жорстокі бої, а зовсім нещодавно над їхніми територіями було збито малайзійський боїнг.
Стаття у журналі не могла не вразити своєю невідповідністю контексту. Я став розмірковувати над тим, як взагалі так сталося, що вона потрапила в цей номер. Перше, що спадає на думку, – помилка редактора. Але важко уявити, щоб ніхто – від верстальника до вищого керівництва – не звернув на це уваги. Протилежна версія: її завдання — навмисно створити враження, що нічого поганого в Донецьку та околицях не відбувається, тобто війни немає, все в порядку. Що є більш дивним у той час, коли Україна намагалася максимально привернути увагу міжнародних ЗМІ до подій на Сході. Може, є прагнення викликати ностальгію за часами «покращень» та «стабільності», підсовуючи старий матеріал? Чи наївна віра в те, що Донбас повернеться в «єдину Україну» завдяки створенню його позитивного образу? Надто складно як для розважального журналу, якщо тільки це не хитрий задум Коломойського, якому належать авіалінії.
Логіка інформаційної війни охопила сьогодні весь медіапростір, але цей випадок надто абсурдний для пропаганди. Повідомлення вислизає з протиборства версій правди, що маніпулюють фактами на свою користь. Спроби раціоналізації не працюють, коли маєш справу з міражем. Розглядаючи місто парків, що стало містом вибухів, часовий вимір ніби розмивається. Стаття в журналі виглядає як подорож у минуле, спроба представити назавжди втрачений Донецьк до війни – місто троянд, а не насильства. Більше того, в поверненні минулого відлунює ідея злагоди майбутнього.
Але насправді матеріал мало що говорить про час, лише відтворюючи туристичні кліше та фотографії з листівок. По суті, це — анахронізм, що не відповідає ні сьогоденню, ні минулому, ні майбутньому. При типовій рекламній спрямованості статті, функціональність її сумнівна: рекламований об’єкт явно непридатний до споживання, недосяжний, його просто немає. Донецьк тут підпорядкований логіці сну, втіленого у вигляді рекламної листівки, що втілює реальну надію на мир. Бажане видається за дійсне, як і в офіційних заявах влади, не далеких від хиткості міражу.